Історія Зарваниці сягає XІІІ століття, а зокрема 1240 року, коли на Києво-Печерську Лавру напали татари. Вони руйнували місто і також забрали в полон багато монахів, які знаходились у Лаврі. Одному монахові вдалось втекти із ясиру, і він втікав довгий час кілька місяців. Одного вечора будучи втомленим, знесиленим і маючи на тілі багато ран – цей монах засинає міцним, глибоким сном. Сниться йому Пресвята Богородиця із Ісусом на руках і подає йому край свого омофора і піднімає його з колін. В тій хвилині монах прокидається. Коли він прокинувся вже був ранок. Сонечко сходило. Він побачив з одного боку ліс, а з другого річку, довкола себе багато квітів, спів птахів. Це все його зворушувало, і коли він роздивлявся побачив що там дальше щось блищало. Підійшов ближче – побачив джерело, з якого витікала вода, а над джерелом була ікона така сама яку він бачив у сні. Тоді він підійшо ближче, припав на коліна і почав щиро, гаряче молитись. Після молитви підійшов до джерела, напився води, обмив водою рани які були на тілі і побачив дивну річ – рани почали заживати, гоїтись на його очах. Тоді він зрозумів особливий знак від Бога і отримав світло Святого Духа, що він повинен залишитись тут і далі своє монаше життя продовжувати саме тут. Для ікони він збудував каплицю, а для себе видовбав печеру і там поселився.
Ікона була знана, тому то приходили люди з різними проблемами, потребами, хворобами і за посередництвом Чудотворної ікони, цілющої води було багато різних оздоровлень, вислуханих прохань. В скорому часі найшлися люди, які захотіли жити так як цей монах і повстав монастир, а пізніше повстало і село і назвали його Зарваницею – на честь того що Мати Божа монаха «зарвала» у сні.
Історія свідчить про те, що біля Чудотворного Джерела була дерев’яна церковця і монастир. В часі татарських набігів були зруйновані. До наших днів чудесним способом перетривала Чудотворна ікона Матері Божої, коронація якої відбулась у 1867 році папою Пієм IX і саме тоді Заваниця отримала статус місця відпустового. На даний час ікона знаходяться у парафіяльній церкві Пресвятої Тройці.
Окрім Чудотворної ікони Матері Божої у Зарваниці була ще одна Чудотворна ікона Розп’яття Ісуса Христа. Початки її сягають XVIII століття. Існує розповідь згідно якої знайшов її у полі чудесним способом житель села Зарваниця Степан Рисан. Історія свідчить про те, що у XVIII столітті більш була почитана ікона Розп’яття Ісуса Христа і Господь Бог доконував більше чудес через її посередництво. Про це свідчать воти, які збереглись частково до сьогоднішнього дня і знаходяться у парафіяльній церкві Пресвятої Тройці.
В часі Першої світової війни Чудотворна ікона Зарваницької Матері Божої внаслідок воєнних дій була пошкоджена, тому реставрацію її доконав митець Петро Холодний і також зробив копію цієї ікони. Копія чудотворної ікони Матері Божої знаходиться на даний час у бічній каплиці Підземної церкви Собору. В часі Другої світової війни ікону-оригінал переховували монахи студити, а в часі комуністичного режиму зокрема в роках 1948-1989 ікона знаходилась у місцевих людей на перехованні: Павла Деркача та Юлії Монастирської.
Сумним є факт, що в часі Другої світової війни втратила свій слід Чудотворна ікона Розп’яття Ісуса Христа, однак залишились копії які на даний час знаходяться у парафіяльній церкві Пресвятої Тройці.
В часі радянської окупації храм Пресвятої Тройці зачинили для відправ, а зробили з нього зерносховище. Внаслідок чого був зруйнований розпис храму і іконостас. На чудотвонному місці 1960р. більшовики зірвали каплицю, також та територія святого місця була огорожена колючим дротом – там не можна було йти, стежила міліція, арештували, штрафували. Незважаючи на заборони люди збиралися на молитву, навіть підпільно відправлялися Святі Літургії. У тому ж самому році було об’явлення Пресвятої Богородиці над Чудотворним Джерелом, в часі коли були зібрані люди на молитві. Об’явлення тривало деякий час. Було також багато оздоровлень.
В часі, коли УГКЦ вийшла з підпілля, а саме з 1989-1990-тих років починається відбудова і розбудова Зарваниці як Всеукраїнського і Міжнародного паломницького відпустового центру. У 1989р. повернули ікону на своє давне місце до храму Пресвятої Тройці. 3 благословення архиєрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк при активній участі парафіян і семінаристів відбудував у 1991р. капличку біля джерела, відремонтував знищену церкву, спорудив біля неї велику каплицю, у якій відправляються під час відпустів богослужіння, а також було зроблено перший проект Хресної дороги. Починаючи від 1997р. розпочинається комплексне будівництво Марійського Духовного Центру: двоповерховий Собор, надбрамна церква Благовіщення, ікона з мармуру в центрі майдану з короною, висока дзвіниця, каплички біля джерелі. У 2000р. відбулось посвячення Собору Зарваницької Матері Божої. Кілька років пізніше у 2005р. виріс біля собору готельний комплекс. Купель Святої Анни спорудили у 2009р., а церкву Пресвятої Євхаристії у 2011 році.
Із Зарваницею повязані також імена великих світочів Української Греко-Католицької Церкви. У Заварницю неодноразово приїжджав майбутній патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий, який був у чудесний спосіб оздоровлений. Побував тут і митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. У 1930-39 рр. тут жив і працював блаженний єпископ Никита Будка.
Духовний коплекс «Зарваниця» включено до двадцяти найбільших ценрів Європи.
Немає коментарів:
Дописати коментар