четвер, 29 січня 2015 р.

Презентація книги о. Михайла Пастуха "Бог і Шевченко: як розуміти імена Божі та віру поета?"

До 200-ліття з дня народження Великого Кобзаря в обласній філармонії презентували книгу о.Михайла Пастуха «Бог і Шевченко: як розуміти імена Божі та віру поета?»
Цю книгу вже встигли назвати літературною сенсацією не лише Тернопілля, а й на теренах усієї України, адже такого грунтовного дослідження релігійного аспекту творчості Кобзаря досі не робив ніхто.
У зв’язку з останніми трагічними подіями презентація розпочалася зі спільної молитви за загиблими на сході України. Отець Михайло наголосив, що без Божої помочі він не зміг би написати цієї книги: «Творчість Кобзаря, як ніколи раніше, є актуальна і потрібна сьогоднішній Україні. Не дарма його називають мудрецем та пророком українського народу. Спостерігаючи за подіями в нашій країні, я вчився молитися із Шевченком. Часто можна було почути лише «Борітеся – поборете», а де ж «Вам Бог помагає!»? Українці повинні усвідомити, що лише через покаяння і молитву зможемо отримати мир та перемогу – так пророкує наш Кобзар».
Автор праці, підписаний псевдонімом Михаїл Шевченків, почав цікавитися значенням Бога у житті поета ще 22 роки тому. «Радянська влада завжди нав’язувала міф, що Шевченко був атеїстом, безбожником. Мене дуже зацікавило це питання, адже з першого погляду його ставлення до релігії було дуже суперечливим. Відповіді на власні запитання я шукав передусім з філософської та наукової точки зору і дійшов висновку: Шевченко у жодному разі не був атеїстом, проте і не був християнином у класичному розумінні цього слова. Він - глибоко віруюча людина.
Я не заперечую, що інколи він звинувачував Бога, проте наголошую, що творчість Шевченка охоплює різні періоди його життя, і йому, як і кожній людині, властиві розпач, розчарування та зневіра. Ці почуття є тимчасові - «справжній» Шевченко від першого до останнього вірша згадував Бога», - зазначив автор.
Привітали отця Михайла Пастуха з літературним успіхом архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій Семенюк, професор Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка Микола Ткачук, професор медуніверситету Михайло Андрейчин, директор видавництва «Місіонер», у якому видана книга, отець Клементій, заслужений діяч мистецтва України та редактор видання Богдан Мельничук, літератор Михайло Ониськів, викладачі та семінаристи Тернопільської вищої духовної семінарії ім. патріарха Йосипа Сліпого.
Монографія «Бог і Шевченко» є продовженням докторської дисертації 2007 року отця Михайла Пастуха «Розуміння імен Божих у поезії Тараса Шевченка». Відповіді на питання релігійності і розуміння Господа Шевченком автор шукає методами філософії. Книга написана не суто в академічному стилі, а радше як роздум, тому вона є доступною та цікавою для широкого кола читачів.
До речі, монографію «Бог і Шевченко» планують висунути на здобуття Шевченківської премії 2015 року.




за матеріалами: http://www.tze.org.ua

середу, 28 січня 2015 р.

Просто зустріли і подякували! За все! Молилися за ДОБРО- для ВСІХ! МАТИ І СИН! Ми прості парафіяни- вдячні ЇМ!

Ми зустріли та подякували з нашими  парафіянами- Матері та Синові-Захисникові! Матері- за те, що народила; Батькові- за те, що виховав; Синові- за те, що послухав та захистив усіх, та побіцяв захищати: " Бачу, що є за кого воювати!"-!!!Захисник Віктор! Проста дитина, але сили- волі достатньо, для того щоби подолати ворога!Ми у Святій Зарваниці молимося, щоби все вирішувалося мирно, але ми такаж віримо у наших Захисників!Просимо наших ворогів- залишіть нас у спокої, їдьте до дому, до мами!
 Парафіяни- плакали, то правда і молилися за Мир та Спокій в Україні!








неділю, 25 січня 2015 р.

Наша зброя- молитва!

Віримо у силу молитви! Віримо у Божу силу! Віримо у заступництво Божої Матері! Всі ми молилися сповнені віри у те, що Милостивий Господь вислухає усильне благання своїх дітей. Божа дитина, покладає свою надію на Небесного Отця! У Ньому наша сила, у Ньому наша надія, у Ньому наша поміч та могутня опіка! Бережи нас Господи та милуй нас!












Сьогодні день безперестанної молитви перед Чудотворною іконою Зарваницької Божої Матері


 З благословення нашого високопреосвященного Архиєпископа та Митрополита Тернопільсько-Зборівського кир. Василія Семенюка, по всіх наших парафіях відбуваєть в сьогоднішньому дні- безперестанна молитва за Мир та Спокій в Україні. Саме в цей час, ми проводимо наші молитви, перед Чудотворною іконою Зарваницької Богородиці. Сьогодні до нашої спільної молитви долучилися паломники із: Івано-Франківщини(Станіславів, Яремче та Дора); Львівщини(Ходорів); Закарпаття(Рахів). Із самого ранку на молитву приїхали прочани з міста Тернополя(Рух Матерів у молитві). По завершенні Божественної літургії, ми помолилися поминальну панахиду за загиблих Воїнів-Героїв та невинновбитих людей та дітей зі Сходу, зокрема жертв терактів Волновахи, Донецька, Маріуполя та Луганщини. Вічная пам'ять померлим! Слава нашим мужнім Героям-Захісникам. Молитва продовжується з надією, що Господь Бог за заступництвом Зарваницької Матері Божої - зісле із Небес Своє благословення Миром та Спокоєм для нашого Українського народу!






вівторок, 20 січня 2015 р.

ЧОМУ ПОТРІБНО УСИЛЬНО МОЛИТИСЯ ЗА МИР В УКРАЇНІ? АБО БОГ ПІДНІМАЄ СВОЮ РУКУ ТОДІ, КОЛИ ОПУСКАЮТЬСЯ РУКИ В ЛЮДЕЙ!

Дорогі друзі, напевно Ви зауважили, що вже досить довший час звідусіль лунають заклики до молитви за мир в Україні. У людини, скажімо, не досить воцерковленої, може виникнути питання, чому це потрібно робити? З огляду на те, що такі питання виникають досить часто в умах Люду Божого, хочу сказати декілька слів на цю тему.
Отож, коли говорити про війну, то, мабуть, нічого гіршого за неї людство не придумало. Якщо поглянути на корінь кожної війни, навіть тієї першої між Каїном і Авелем, то вона має духовний характер. Іншими словами, війна, назвімо її фізична, є результатом боротьби духовної. І тому, для того, щоб перемогти у будь-якій війні фізичній, не вистачить самої зброї, потрібно передовсім духовної сили. Хто памятає, а памятають зрештою усі, осердям життя Майдану була молитва усіх Церков, яку уособлювала каплиця біля стелли Незалежності. Навколо вирувало життя, політичні дебати, а потім і силове протистояння, яке зрештою, і знищило молитовний намет, але потрібно підкреслити, що спільна молитва додавали сили духу і відважності усім, які стояли на Майдані.
Коли мова про сьогоденні воєнні події, які ми переживаємо, потрібно також сказати, що і вони мають своє духовне підгрунтя. Апостол Павло добре це розумів, коли свого часу своїм духовним дітям наголошував на тому, що наша війна «не проти тіла й крови, а проти Начал, проти Властей, проти Правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6,12) Говорячи стисло, ВІЙНА, ЯКУ НА ДАНИЙ ЧАС ПЕРЕЖИВАЄ УКРАЇНА Є ПЕРЕДОВСІМ БОРОТЬБОЮ З ДИЯВОЛОМ. Хтось може осудити мене у тому, що я занадто дияволізую реальність. Однак, хто зі мною добре знайомий, знає добре, що я людина далека від такого роду речей.
Однак, маючи трохи часу, я сів за скапйп, поспілкувався з моїми православними друзями (у тому числі з однієї відомої святині з Москви), і вони мені розповіли трохи про тих, хто зараз очолює війну з Україною і що вони собою представляють. Я посилатимусь не на якусь таємну інформацію, а просто на ту, яку мені підказали, що є доступною для широкого кола читачів. Не буду перечислювати усіх, бо це не є моїм замислом. Назву тільки декількох одіозних осіб, які мають величезний вплив на хід подій в Україні.
1) Володимир Путін:
теперішній президент Росії. Про нього можна багато чого сказати. Але мене цікавить те, наскільки він вірить в Бога. Приведу простий приклад. У 2000 році кореспондент телекомпанії CNN запитав Путіна про те, чи він вірить в Бога. Ось що він відповів (мова оригіналу): "Я верю в людей. Верю в добрые намерения. Верю, что все мы явились в этот мiр делать добро, делать все вместе, нас ждет успех. И самое главное, мы достигнем конечной цели – счастья и мира в наших сердцах". Влучно зауважив автор однієї статті (http://maxpark.com/community/43/content/1336679), що ця відповідь є відповіддю типічного АТЕЇСТА. Він же наводить і інший приклад, а саме, коли у 2002 Путіна запитали, чи він вважає себе релігійною людиною, він відповів: "Мне кажется, у каждого человека должна быть какая-то моральная душевная основа. При этом не важно, к какой конфессии он принадлежит. Все конфессии придуманы людьми. А если Бог есть, то он должен быть в сердце человека". Вищенаведені цитати глави держави РФ навіть не дають нам шансів сумніватися у тому, що президент Росії є звичайним безбожником, а Церкву у особі Московського Патріархату він просто використовує для своїх політичних цілей. І тому горе прийде на цю Церкву, коли закінчиться ера Путіна, а вона закінчиться неодмінно. Бо прийдеться відповісти на багато запитань щодо підтримки цієї одіозної фігури. Мені здається, що навіть за часів Сталіна не було такого обожествення культу глава держави Московською Церквою як тепер.
2) Сурков Владислав:
помічник президента РФ. Його віру в Бога можна продемонструвати одним із його віршів, на яку є покладена музика. Ось текст (цитую в оригіналі):
Наш хозяин — Денница*, мы узнаем его стиль.
К Рождеству вместо снега он посылает нам пыль.
Мы плетемся в обозе его бесконечной орды.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.
Он всегда впереди — в алом шелке, на бледном коне,
Мы за ним по колено в грязи и по горло в вине,
И вдоль нашей дороги пылают дома и мосты.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.
Пусть тебя не смущает обещанный к завтраку суд.
Бог простит и себя, и его, и сто тысяч Иуд.
Так до встречи в раю, где цветут ледяные цветы.
Я буду, как ты,
ты будешь, как он,
мы будем, как все.
Хто добре орієтується в біблійній історії, той знає, що Денниця був одним із упавших ангелів Сатани, тобто Люцифера.
Якщо прочитати ще багато статей про цю одіозну постать, яка, де речі, є творцем ідеології Путіна, то побачимо, що він є нічим іншим як відвертим сатаністом.
3) Сергій Шойгу (а насправді Сергій Кожугет):
теперішній міністр оборони РФ. У кремлівському колі він взагалі загадкова постать. З однієї сторони був незамітним чоловіком, з іншої завжди відігравав ключову роль і врешті-решт став тим, ким є зараз. У 70-і роки був великим прихильником барона-сатаніста Унгерна, який з 1919 року був кривавим диктатором в Монголії. Але, повертаючи до Шойгу, потрібно сказати, що він є відвертим шаманом, тобто також сатаністом і свого часу навіть пробував створити спеціальні війська такого типу. Зрештою, читайте про це самі http://svobodoff.livejournal.com/129851.html.
4) Дмитро Рогозін:
помічник глави керівництва РФ. Не буду писати багато про нього, зацитую тільки одного російського блогера про Рогозіна: "потомственный сатанист, чей отец Олег Рогозин руководил тайными спецпроектами по оккультизму и парапсихологии с целью их военного применения."
5) "Святе" православіє:
прочитайте про нього самі мовою фактів:http://nickdmitrich.livejournal.com/24336.html.
Який висновок зробимо з вищенаведеного? У сучасному керівництві Росії сидять безбожники і сатаністи! Борони Боже комусь впадати у страх і паніку! Памятаєте слова, якими Архистратиг Михаїл переміг Сатану: "ХТО ЯК БОГ?" Бог провадить наш Народ ще з часів початку Майдану, провадить і тепер. Можливо багато запитань у нас до Нього виникає, але він нас провадить, Він поруч! У цьому на маємо права сумніватися і багато фактів так з життя солдат, як і волонтерів про це свідчать.
Що нам потрібно робити?
Мої поради:
- МОЛИТИСЯ (приватно, спільно, у храмі, молитовними групами чи поодиноко);
- ЕКЗОРЦИЗМУВАТИ РОСІЮ І ЇЇ КЕРІВНИЦТВО (мені друзі підказують, що цю ідею колись вперше запропонував Папа Пій X, тільки вона так і не знайшла відгуку серед єрархів, адже тільки вони можуть це зробити. Це має досить актуальне значення, особливо у світлі Фатімських обявлень. На це, як мені здається, недавно натякав і Патріарх Філарет, говорячи, що Путін є опутаний бісом. А я додам, що вважаю, що велика частина російського суспільства є опутана бісом);
- НЕ БУТИ БАЙДУЖИМИ (на жаль, велика частина суспільства до сих пір залишається байдужою до проблем не тільки Народу, але своїх сусідів);
- ДІЯТИ (це означає допомагати Армії, а також усім тим, які страждають від війни);
- РОЗПОЧАТИ КУЛЬТУРНО-ДУХОВНИЙ ФРОНТ (про це я вже писав раніше, без нього ми не зможемо перемогти ворога. Запамятаймо, там де є молитва, віра в серці та любов до свого Народу ворог не наважиться ступити)
Це на разі стільки на сьогодні!
Все буде добре, бо з нами Бог!
Слава Господу Богу!
Слава Україні!
Героям Слава!
о. Юстин Бойко

понеділок, 19 січня 2015 р.

Празник Богоявління та Йорданське Водохреща

Кожного року на празник Богоявлення та Йорданське Водохреща, Зарваницю відвідує велика кількість прочан! Сьогодні паломників є більше, як коли раніше, таке враження, що зараз час Всеукраїнської прощі. Розуміючи всю складність та стурбованість важкої ситуації в Україні(стан війни), наш народ просить помочі та порятунку в Бога. Безперестанку до Місця об'явлення, до купелі св. Анни та до Чудотворної ікони ідуть та стоять в чергах люди( це потрібно побачити). Вони приходять цілими сім'ями з маленькими діточками, довго моляться біля Чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері, беруть освячену воду із цілющого джерела та роблять пам'ятні світлини біля кожного із вертепів. Звичайно найбільше задоволення та радість приносить Жива Шопка! День сьогодні є дуже насиченим, але жодної втоми не відчуваємо, тільки просимо Бога за Мир та наших воїнів-героїв і усіх мирних людей. Молимося і за ворогів- їхнє навернення та покаяння. бо також є Божими дітьми, але ще до кінця цього не розуміють.













Колядки та щедрівки на нашій парафії

Цьогорічні колядки та щедрівки на Святий-Щедрий вечір, ми розпочали із молитви, перед Чудотворною іконою Зарваницької Матері Божою. Молилися за Мир в Україні, за наших Воїнів-Захисників та згадали про померлих- загиблих Воїнів-Героїв і Небесну Сотню. Продовженням нашої молитви, стала наша традиційна коляда та щедрівка. Парафіяльні діточки розповідали гарні вінчівки, а всі присутні на повні груди від щирості серця підтримували спів колядок. Традиція має своє продовження в майбутньому, а нашим майбутнім є діти та молодь, яких незважаючи на пізній час- було багато. Зберігаймо наші традиції та звичаї, вони в нас найкращі, ними ми славимо Христа Рожденного, Його Пресвяту Матір та усіх святих, бо і самі є покликані до святости.